Виховна робота

Тема: « Не скупіться на добрі слова - бо у світі так мало добра
                                        «Життя коротке,  поспішайте творити добро!».                   
                                                                                                                      О. Довженко
Мета : - формувати моральні основи дитячої особистості засобами слова;      
            - сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини;
            - розвивати культуру мовлення, спілкування і поведінки учнів;  
            - виховувати потребу в самовдосконаленні та самовихованні,
              виховати почуття  співпереживання, жалю, милосердя, співчуття,   
              виховання справжньої людської радості – творення добра  для інших. 
Обладнання:  комп’ютер, мультимедійна установка,  запис пісні Теодора Кукурудзи «Світ не без добрих людей»;   уявний мікрофон, аркуші паперу, маркери, картки-завдання,  Дерево доброти, (на гілках якого висять написи мудрих висловів записи висловів видатних людей про добро, клубок ниток.
Вступне слово вчителя:   Любі друзі! Тема нашого заняття: „   Не скупіться на добрі слова- бо у світі так мало добра!”. В основі  теми лежить поняття добра, добрих слівДавайте  дізнаємось , як пояснює слово «доброта» тлумачний словник і в цьому нам допоможе наш бібліотекар Ірина Петрівна. (пояснює значення слова доброта)
Учитель:  Що означає бути добрим? (Це вміти бачити, відчувати того, хто потребує нашої допомоги, наших добрих слів і вчинків. Треба вчитися не бути байдужим, творити добро.)
Бібліотекар: А ось як про доброту говорить народна мудрість:
Сказав мудрець:
«Живи, добро звершай!
Та нагород не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи й звіра.
Хай оживає істина стара —
Людина починається з добра!»
Учитель:  Слово «добрий» співіснує з багатьма словами. Давайте пограємо в гру, хто швидше з’єднає значення слів з відповідним синонімом, для цього об’єднаємось у групи по 4 учні. (Роздаю кожній групі картки-завдання)
            Добрий будинок         зручне
            Добра людина ………. ?
            Добра дитина               комфортний
            Добре ліжко                 дбайливий
            Добрий господар         хороші
            Добрі стосунки            слухняна
            Добра їжа                      незабутній
            Добрий вчинок              смачна
            Добра дорога                  надійний
            Добрий друг                   цікава
            Добра наука                    рівна
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
 Учитель: - Яка ж вона добра і зла людина? (Передаю  у клас уявний мікрофон). Діти висловлюють свої думки, а учень біля дошки записує синоніми до слова добрий (чуйність, жалість, милосердя, співчуття, співпереживання, відданість,чесність, вдячність, щедрість, привітність, працелюбність, терпимість), а потім до слова злий (підлий,жалюгідний,жадібний,безсоромний, сварливий).
- А тепер, на основі цих синонімів, давайте намалюємо портрети злої і доброї людини.  (Кожній групі роздаю по аркушу паперу і фломастери)
Дивлячись на ці портрети, що можна сказати про вирази обличчя цих людей?
 Які деталі допомогли вам розібратися де добра людина, а де зла?
 Що спільного у персон, що виражають доброту? ( Учні відповідають)
Учитель: З давніх-давен стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основою життя, і про це народ висловлювався в усній народній творчості. Давайте подивимось презентацію. (Слайди)
  Вашим домашнім завданням було відшукати й підготувати прислів’я та приказки про добро і зло.(Учні по черзі говорять прислів’я)
Зла людина зліша вовка;
Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла і сподівайся;
Злі язики страшніші зброї;
Зла людина зліша вовка;
Доброму всюди добре.
До доброї криниці стежка протоптана.
Не жаль з доброго коня і впасти.
Доброму чоловіку продовж, Боже, віку.
Добро ходить тихо, а зло гримить і гуркоче.
Доброта кінчається радістю.
Від доброго слова світ радіє.
Доброму слову ціни нема.
Доброта немає кордонів.
Хто добре починає,той добре кінчає.
Добрі діти доброго слова послухають.
Добре слово – золотий ключ.
 Бібліотекар : А ось послухайте слова із Шевченкового « Кобзаря », які стали крилатими:
  - Раз добром нагріте серце – ввік не прохолоне.
  - Пригорща добрих справ коштує більше діжки знань. (Дж. Герберт)
  - Добро – це прекрасне в дії. (Ж.Ж.Руссо)
 Учитель: Ну а тепер, давайте пограємо ще в одну гру, яка називається «Чарівний стілець». У того, хто сідає на нього, зникають усі негативні якості.   Учні  назвають    тільки позитивні якості особи,  яка сидить на «чарівному» стільці.
 Учитель:  наступна гра  «Чарівна палочка»
У народі кажуть: «Добро творить дива».  Візьмемо в руки  палочку і уявимо , що вона магічна, і відтепер всі, хто  бере її в руки, перетворюються на чарівника. Включіть свою фантазію, уявіть, що кожен з вас став добрим чарівником. Щоб ви зробили ,ставши чарівником? Почніть так:
 - Якби я став чарівником, я б зробив би …
 Вправа   «Сплети павутинку»
 Учитель: А зараз пригадайте, хто з нашого класу і яке добро вам зробив. Ви будете передавати клубочок з нитками тому, хто зробив вам добро, тримаючи нитку в руках, тим самим плести павутинку доброти.
Ось вийшла в нас павутина доброти, я бажаю вам щоб ця павутина розросталася як найбільше і затягувала у добрі справи і вчинки все більше людей!
Учитель: А тепер давайте візьмем інтерв’ю у наших гостей:
Пригадайте якийсь випадок з вашого життя чи життя ваших домашніх улюбленців, пов’язаний з добротою?
Пригадайте, які добрі вчинки ви зробили на протязі цього тижня?
Рефлексія:
 Що ви найкраще для себе сьогодні зрозуміли?
 Які правила добра ви для себе запам’ятали?
  Що треба зробити, щоб бути доброю людиною ?
 Орієнтовні відповіді учнів: робити добрі справи, щиро дарувати тепло, не очікувати вигоди взамін на добрий вчинок, доброту не можна купити за гроші, доброта – це чарівні ліки, які лікують від багатьох проблемних станів. Доброта і добрі вчинки, взаємодопомога, увага один до одного в нашому суспільстві живуть і сьогодні.
Учитель:  Ось і добігла кінця наша зустріч. Перед вами  стоїть Дерево доброти, на кожному листі якого  правила добра , я запрошую всіх зняти по листочку собі на згадку.  Сподіваюся, що ви прагнутимете стати добрішими і милосерднішими. А ця година доброти переросте у щоденну потребу творити тільки добро. Будьте здорові, живіть довго і щасливо. А зараз  привітно всміхнувшися,  побажайте одне одному доброго дня.

Пам’ятка для учасників заходу.
Памятай
 Коли допомагаєш комусь допомога —повертається до тебе;
Найважче сказати такі фрази: «Пробач» та «Допоможи мені», незабувай їх вживати;
Якщо ти знаєш когось, хто потребує твоєї турботи та любові, і знаєш, що можеш допомогти цій людині, подарувавши часточку своєї душі, зроби це! І добро неодмінно повернеться до тебе;
 Роби добро і зігрівай тих, хто цього потребує.









Моя Батьківщина – Україна
Ми — українці — велика родина,
Мова і пісня у нас — солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх — Україна.
Мета :поглибити знання учнiв про Україну; прищеплювати любов до рідного краю; розширити змiст поняття  Батьківщина; розвивати мовлення учнiв; виховувати патрiотичнi почуття приналежностi до українського народу.
Обладнання:  комп’ютер, мультимедійний пристрій; карта України; символи України;вишиваний рушник, вишита картина.
Форма проведення: усний журнал
Девіз уроку: Усі ми – це наша родина, це наша сім’я, це наша Україна.
 Учениця:
Гостей дорогих
 Ми вітаємо щиро.
 Прийміть від душі
 Низький і глибокий  уклін
Перша сторінка нашого журналу – Історична довідка про Україну
 Вчитель. Народна мудрість каже, що той хто не пам’ятає коренів та традицій свого народу, назавжди приречені бути нещасним. Бо ж недаремно говорять, що без кореня сохне все живе.
      І от сьогодні ми всі зібралися тут, щоб пригадати наше минуле, без якого  як відомо, немає майбутнього; пригадати наші традиції, обряди, пісні; доторкнутися до живих і прекрасних сторінок нашого роду, нашого українського народу. Тож, не дивно, що наші перші слова про Батьківщину.
Учениця
 Дорога Батьківщіно,
Україно моя.
Милий край тополиний
І степи, і моря.
Пісня лине в Карпати
Від південних морів,
Щоб була ти багата
На дочок і синів.
      В цьому краї зростали
      І батьки, і діди.
      Рідний край відстояли
      Від ганьби і біди.
     Серце радісно б’ється
     У країні батьків.
     Хай дитинство сміється,
     Лине радісний спів.
Вчитель
Давайте послухаєм легенду про нашу землю
 (Легенда)
     Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки забарилися, і землі їм уже не дісталося. От вони прийшли до Бога, а він у цей час саме молився,і вони не посміли йому щось сказати. Стали чекати.
Він їм запропонував чорну землю. "Ні, — відповіли наші предки, — там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці".
"Ну, тоді я вам дам ту землю, що залишив для раю, там усе є: річки, озера, ліси, степи. Але пам'ятайте, якщо її берегтимете, то вона буде ваша, а коли ні — ворога".
Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня.
Країну свою назвали Україною, а людей - українцями.
(кліп №1«Моя Україна - моя Батьківщина» )
Україна - одна з найбільших європейських країн. За площею вона більша, ніж Франція, Іспанія, Швеція, Польща. Землі нашої держави простяглися із заходу на схід на 1 316 км, а з півночі на південь — на 893 км.
(Слайдова презентація)
Загальна протяжність наших кордонів - близько 7 590 км.
Якщо ви захочете перетнути її пішки із заходу на схід, вам доведеться йти 90 днів, долаючи щодня по 30 км.

Столиця нашої держави - місто Київ. Київ - велике, сучасне, розвинуте, європейське місто
 Існує така легенда про виникнення цього міста.
Жили колись три брати - Кий, Щек і Хорив. І була в них сестра Либідь. Місцем свого поселення вони обрали вкриті дрімучими лісами гори на березі могутньої річки. На великій горі побудували місто, якому дали ім'я на честь старшого брата Кия - Київ. Дві інші гори, на яких поселилися молодші брати, назвали Хоревиця і Щекавиця, а одну з річок вони назвали Либідь.

                     ІІ сторінка журналу – Народні символи України
   Вчитель. До народних символів України відносимо: вишиванки,рушники, хліб і сіль, вербу, калину, чорнобривці, барвінок тощо.
(кліп «Державні і народні символи України»)
  Сьогодні ми не уявляємо Україну без наших прекрасних вишивок. Українців пізнають за їхніми барвистими костюмами, за вишивками на сорочках і блузках. Вишиті зорями, квітами, птахами, скільки промовляють вони серцю кожного з нас.
Учень
Висить рушник у хаті на кілочку,
Калина червоніє на столі,
А біля неї — житні колосочки,
Мої пустотливі братики малі.
     Це все — моя земля, моя Вкраїна.
     Це рук моєї матері тепло,
     І цей рушник, яким і дочку, її сина
     Благословляє мама на добро

    Майстер в\н:  З давніх- давен   вишитий рушник був окрасою оселі, і помічником, у побуті, і оберегом від лиха. У щасливі та сумні миті життя рушник завжди був поруч. На весільному рушникові стояли молодята, коли брали шлюб, з ними зустрічали дорогих гостей, з ним проводжали хлопців до війська, на нього клали новонароджене маля, прикрашали образи, з ними у далеку дорогу мати виряджала сина.
 (звучить   «Пісня про рушник»)


Калина —це  символ нев’янучої краси, кохання, рідної землі, нашої прекрасної України. В Україні існував гарний звичай: коли в сім'ї народжувалася дівчинка — обов'язково садили кущ калини біля хати, щоб була вродливою.
(слайд з калиною)
Рясно цвіте калина,
Густо барвінок в’ється,
Все це — моя Вкраїна,
Все це — в моєму серці.

Верба — це теж народний символ нашої держави. Люди шанують вербу за те,що вона перша радує нас своїм гарним цвітом, що очищає водяні джерела, а її могутнє коріння захищає землю. А ще за те, що вона має велику силу до життя.
(слайд з вербою)
          Немає України без калини,
          І без верби України нема,
          Цвіте барвінок синьо-синьо,
          Землицю шовком застила.
          А на горбі струнка тополя,
         Чарує, пнеться аж до хмар.
          Густе колосся золотиться в полі
          І все це, бачте, Божий дар.
Вчитель:  Ми розповіли вам про національні символи України.
-          А які ви знаєте державні символи нашої батьківщини? прапор, гімн, герб)
-          Хто може заспівати перший куплет гімну нашої держави?

ІІІ сторінка нашого журналу – видатні особистості України
 Благословенна хай буде година
i тая хата, i село,
Що Україні принесло
Найбільшого з великих сина
                                                       І. Франко

Вчитель: Тарас Шевченко, великий Кобзар — так називали i називають його люди. Геніальний син українського народу прославляв Україну на весь свiт. Його книга «Кобзар» перекладена багатьма мовами свiту. Народ України береже пам’ять про видатного поета. Йому збудованi пам’ятники, його iм’ям названi вулицi, порти, театри, унiверситети. Його вiрші знають дорослi i дiти.

І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна...

 Микола Амосов– академік, заслужений діяч науки України. Із 1952р. очолював клініку   Українського науково-дослідного інституту туберкульозу і грудної хірургії. Основні наукові праці присвячені питанням хірургії серця і легень. З 1983р. директор Київського інституту серцево-судинної хірургії. У 1978р. лауреат Державної премії УРСР.
Катерина Білокур (1900-1961рр.), живописець. Народна художниця України з 1956р. читати, писати і малювати навчилась самотужки. Жила у злиднях. Нею написані такі картини: «Квіти увечорі», «Декоративне панно», «Жар-колос», «Жоржини», «Рожі і троянди», «Осінь», портрети та автопортрети.
Михайло Грушевський (1866-1934рр.), учений-філолог, літературознавець, організатор науки, письменник, критик, політичний діяч, публіцист. Голова Центральної Ради (1917-1918рр.). У 1919році емігрував. У 1924р. на його прохання уряд України дозволив йому повернутися в Україну для наукової діяльності.
     Із його ім’ям пов’язаний розвиток історичних подій від перших кроків Центральної Ради до ІV Універсалу про самостійність УНР. Багато працював в царині історії літератури – це насамперед відповідні екскурси в його основних працях: «Історія України – Русі» і «Історія української літератури», що охоплює українську народну творчість і письменство до початку ХVІІ ст.
Портрет видатного сина української землі зображено на п’ятидесятигривневій купюрі нових українських грошей.

ІV сторінка нашого журналу – моя мала Батьківщина
(пісня «Україна - це ти»)

 Запрошую вас в цікаву подорож –  подорож нашим селищем.  Чаплинський край має велику культурну спадщину.     

 Наш земляк В.П.Кулик – поет, заслужений діяч мистецтв,член Національної спілки письменників, журналістів України, лауреат обласної літературної премії ім. М.Куліша. Кулик Валерій Павлович народився в селищі Чаплинка в родині освітян.
Закінчив факультет української філології Херсонського педагогічного інституту. Працював кореспондентом районних газет у Чаплинці, Білозерці, Цюрупинську, Новій Каховці, створив і керував літературною студією "Біле озеро".
       Валерій Кулик – частий гість нашого селища. Під час автограф – сесії В.П.Кулик подарував бібліотеці і читачам книгу свого брата, Олександра Кулика «Сповідь на межі століть», яка щойно вийшла з друку.

 Микола Куліш -100-річчя з дня народження якого за рішенням ЮНЕСКО у 1992 році  святкувалось у всіх країнах світу, народився у Чаплинці, займався літературною діяльністю майже все своє життя — 30 років із 45. Драматург писав навіть тоді, коли перебував на Соловках, в ув'язненні. За 1923 — 1934 роки Микола Куліш створив близько 15 п'єс.  («Мина Мазайло», «народний Малахій»т.д.)

   Чаплинський Район утворений в 1923 році. Його площа – 1.7 тис. кв.км. про заселення цих територій в давні часи свідчать досліджені скіфські курганні поховання IV-ІІ ст. до н.е., а також античні вироби цього періоду.
   Селище Чаплинка – районний центр, виникло у 1794 році на Чумацькому шляху від Каховки до Перекопа. Його засновниками були 25 сімей полтавських селян, яких було заслано царською владою в степи Північної Таврії за участь у Турбаївському повстанні.  Походження назви пов’язано з Великим Чапельським подом.
       В січні 1918 року в Чаплинці була проголошена Радянська влада, утворена Рада селянських депутатів, але проіснувала вона недовго т.я. в квітні село було захоплено австро-германськими окупантами.
          В роки громадянської війни Чаплинка стала місцем бойових дій. В результаті розгрому врангелівських військ під Каховкою і поступу частин Червоної Армії в направленні Криму, 30 жовтня 1920 року Чаплинка була повністю визволена від білогвардійців. Славною сторінкою історії району є подвиг жителів сіл Строганівка, Нововолодимирівка,  в ніч на 7 листопада 1920 року І.І.Оленчук і А.Т.Петренко повели воїнів Червоної Армії в брід через Сиваш.
(слайди)
    Мирна праця жителів Чаплинського району бела перервана нападом фашистської Германії. 12 вересня 1941 року Чаплинка була захоплена фашистами. Окупанти пограбували колгоспи, а все цінне майно вивезли до Німеччини.  
        На фронтах Великої Вітчизняної війни брали участь 789 мешканців Чаплинки, 419 з них загинули, 652 нагороджені орденами та медалями СРСР.     
       Колишній комсорг Чаплинської МТС І.Д.Кудря в роки Великої Вітчизняної війни був керівником підпільної групи в Києві. Його посмертно удостоєно званням Героя Радянського Союзу. На території району його іменем названо вулицю, школу, наш ліцей.

       31 жовтня 1943 року територія Чаплинського району була повністю визволена від німецько-фашистських загарбників. Після визволення Чаплинки трудящі  приступили до мирного життя.

          Невпізнанно змінився зовнішній вигляд Чаплинки, яку в 1956 році віднесено до категорії селищ міського типу.  Тепер селище Чаплинка одне з найбільш впорядкованих селищ області.
(Відео про Чаплинку)
(Слайди про Чаплинський герб і прапор)
    На території району діє інститут тваринництва степових районів імені М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” та державний біосферний заповідник “Асканія-Нова” імені Ф.Є.Фальц-Фейна.
       Асканійський заповідник — один з об'єктів природно-заповідного фонду Херсонської області, загальнозоологічний заказник місцевого значення із загальною площею 17 746 га. Створений у 1983 році.
(Відео про Асканійський заповідник)

      Також у 1983 році відкрив свої двері новий навчальний заклад – Чаплинське професійно-технічне училище, яке у 2003 році було реформовано у Чаплинський професійний аграрний ліцей.

Учитель:  Ми переглянули сторінки нашого усного журналу. А тепер дайте відповіді на запитання:
- Що ж для кожного з нас означає Батьківщина ?
 Відповідь почніть словами:«Для мене Батьківщина – це…»    (Відповіді дітей)
Назвіть видатних особистостей нашого краю.
Назвіть видатних особистостей України.
Назвіть найбільші міста україни.
 Де знаходиться краєзнавчий музей?
 Де знаходиться державна адміністрація?
  Як називається головна вулиця  нашого селища?

Вчитель:  Ми передивились сторінки журналу, і закінчити наш захід я хочу словами з вірша:
       Є  багато  країн  на  землі,
         В  них  -  озера,  річки  і  долини …
           Є  країни  великі  й  малі,
              Та найкраща  завжди  -  Батьківщина!

Лунає пісня Т. Петриненко « Україна»

Немає коментарів:

Дописати коментар